Phone-2 +38 (032) 244 00 22
Mail-1 info
show menu

02.09.2015

Утеплення всередині приміщення.

Сьогодні, як ніколи раніше, стало актуальним питання утеплення помешкання. Якщо у вашій квартирі або будинку сиро і холодно, а за опалення ви сплачуєте шалені суми, то ця існує явна причина, через яку тепло не затримується у вашому домі. Найпростішою та логічною думкою у такому випадку стає утеплення стін.

Сьогодні, як ніколи раніше, стало актуальним питання утеплення помешкання. Якщо у вашій квартирі або будинку сиро і холодно, а за опалення ви сплачуєте шалені суми, то ця існує явна причина, через яку тепло не затримується у вашому домі. Найпростішою та логічною думкою у такому випадку стає утеплення стін. Однак, у більшості людей, утеплення стін власними руками асоціюється з внутрішнім оздобленням приміщення, що є не зовсім вірним.

Внутрішнє утеплення стін з багатьох причин призводить до неочікуваних результатів, а збереження тепла виявляється не таким вже й великим. Найефективнішим способом зберегти тепло та створити необхідний мікроклімат всередині помешкання є зовнішнє утеплення стін квартири або будинку.

Лише у кількох випадках, коли немає іншого вибору, можна піти на ризик та утеплити стіни зсередини:

1. заборона фасаду будівлі (історична цінність, лицьова сторона будівлі, що виходить на центральні вулиці тощо);

2. за стіною знаходиться деформаційний шов між будинками;

3. за стіною знаходиться шахта ліфта або приміщення, що не опалюється та в якому немає можливості змонтувати утеплення.

Крім того, утеплення зсередини може бути ефективним лише у випадках, якщо подібне передбачене в проекті будівництва, наприклад, у сучасному будівництві каркасних будинків. У такому випадку за недостатнього утеплення можна посилити наявне утеплення необхідним шаром такого ж ізолятора, який був використаний при будівництві. Те саме можна сказати відносно дерев’яних стін: якщо вже потрібно утеплити зсередини, то потрібно використовувати саме дерево. Інші причини не можуть бути аргументами. Найкраще провести утеплення зовні, навіть якщо при цьому доведеться переносити дизайн екстер’єру на нове зовнішнє покриття.  Якщо ж з об’єктивних причин утеплення вирішено провести всередині приміщення, то доречно максимально відповідально та уважно віднестися до цього процесу, починаючи з вибору матеріалів та завершуючи виконанням монтажу.

 

Особливості утеплення зсередини.

Основною проблемою внутрішнього утеплення стін є факт, що сама стіна не стає теплішою і навіть починає більше промерзати. Це призводить до того, що точка роси, т.т. місце, де волога з теплого повітря приміщення починає конденсуватися, переноситься ближче до внутрішнього краю стіни або на ї поверхню. При цьому конденсат обов’язково призведе до вологості та руйнування самої стіни та оздоблювального шару, погіршення теплоізоляційних властивостей матеріалу утеплювача та, як наслідок, тепловтрати будуть дуже високими і до того ж вологість приміщення підвищиться. Найбільших руйнувань від вологості  зазнають саме цегляні стіни.

Для того, щоб запобігти цьому, необхідно обрати утеплювачі з найменшою паро проникністю та відсутністю будь-яких стиків при монтажі, через які конденсат міг би просочитися всередину приміщення, а повітря – в простір між стіною та ізолятором. Під ці критерії зовсім не підходять такі матеріали, як мінеральна вата, коркове покриття, гіпсокартон, тепла штукатурка та ін. Останні два варіанти можуть бути використані лише на заключному етапі. Використання пінополістиролу також є дуже сумнівним, оскільки з ним важко досягти надійного стикування зі стіною без використання розчинів, а також стики між листами будуть відігравати не останню роль в погіршення герметичності.

 

Моменти, яких необхідно обов’язково дотриматися перед початком утеплення зсередини!

Є декілька вимог до процесу утеплення стіни всередині приміщення:

  1. Стіна максимально суха;
  2. Встановлення гідро- та пароізоляції, що відокремлюють стіну від внутрішнього простору помешкання;
  3. Ізолятор повинен мати максимальну вологостійкість та мінімальну паро проникність;
  4. Шар ізолятора не повинен мати стиків, щілин та проміжків.

Єдиним універсальним засобом,яке задовольнило б усі ці можливості, може стати зведення додаткової стіни всередині приміщення. При цьому вона або щільно зістиковується із зовнішньою стіною, або ж з використанням повітряного простору та шару утеплювача у вигляді буфера. Однак, подібні заходи істотно знизять площу приміщення аж до 3 – 7 м­3.  Тож які матеріали або хитрощі можуть підійти для утеплення стін зсередини?

 

Вибір матеріалів для утеплення та їх особливості.

Пінополіуретан. Використання цього матеріалу може створити вологостійкий бар’єр з чудовими властивостями теплоізоляції. Проблема його використання полягає у способі його нанесення. На початках це спінена рідина, яка швидко твердне. Для того, щоб вона сформувала рівну поверхню та достатню товщину, доведеться використовувати опалубку та частинами заповнювати піною необхідний простір. Використовувати карками, як при утепленні зовнішніх стін та стельових перекриттів, не вдасться. При цьому елементи каркасу з дерева або металевого профілю стануть містками для холоду і вологості. Коли буде сформована вся поверхня ізоляційного шару потрібно встановити гідро- та паро захист. Для цього використовують поліетиленову плівку, яка кріпиться до сусідніх стін, підлоги та стелі за допомогою рейок та приклеювання герметиком або мастикою. В наслідок малої щільності та міцності пінополіуретану наступне покриття штукатуркою та фінішним облицюванням він не витримає. Для цього потрібне зведення додаткової стіни з гіпсокартону, яку необхідно змонтувати на каркасі з кріпленням лише на сусідні стіни, стелю та підлогу. В такому варіанті точка роси буде або на стику стіни і пінополіуретану, або ж в товщі самого утеплювача. Через відсутність доступу повітря та практично відсутньої паро проникності матеріалу конденсат там утворюватися не буде.

 Подвійна стіна з різних матеріалів. Другим варіантом може стати подвійна стіна з використання елементів теплої підлоги як теплового бар’єру. В цьому випадку, на поверхні зовнішньої стіни монтуються нагрівальні елементи. Включати обігрів доречно лише у найсильніші морози для того, щоб прогріти внутрішню поверхню стіни та змістити точку р оси в її середину. Для можливості нормального оздоблення приміщення створюється друга стінка з використанням гіпсокартону або стіна в півцеглини. Утеплювач при цьому монтується на фальшстінку зі сторони пройому між нею та зовнішньою стіною. Такий варіант хоч і врятує в сильні морози та зможе запобігти руйнуванню та утворенню сирості в стіні, однак вимагає величезних витрат на електроенергію. Адже обігріватися у цьому випадку буде не об’єм повітря в кімнаті, а вулиця.

У випадку, коли все ж вирішено утеплюватися пінополістиролом, який не відповідає потрібним характеристикам для внутрішнього утеплення непризначених для цього стін, необхідно звернути особливу увагу на його монтаж. Через те, що матеріал являє собою рівні гладкі стіни з достатньо щільного матеріалу стандартного розміру, у будь-якому випадку будуть утворюватися стики. Позбавитися цього повністю не вдасться, тож доведеться максимально підганяти листи між собою, а на торці сусідніх листів наносити шар герметику. Зазвичай, при роботі з пінопластом розчин наносять у вигляді окремих лепішок. Цей варіант відразу ж відпадає при утепленні зсередини. Адже в результаті утворюються повітряні камери, в яких буде накопичуватися конденсат. Рано чи пізно вода знайде вихід крізь щілини всередину приміщення, зіпсує зовнішній вигляд стін та призведе до утворення грибка. Єдиним варіантом є нанесення клеючої суміші рівномірно на весь лист та щільне зчеплення зі стіною по усій площі листа. Перед нанесенням розчину потрібно використати спеціальний голчастий  валик, який перфорує поверхню матеріалу, у наслідок чого розчин буде краще триматися. Найкраще використовувати суміші, що утворюють волого-захисний шар, а не стандартні цементно-піщані. Не можна також використовувати і звичні анкерні кріплення для пінопласту, адже у місцях їх встановлення утворюються негерметичні переходи на весь шар утеплювача. Якщо пізніше буде використане армування сіткою та оштукатурювання по пінопласту, то краще посилити конструкцію за допомогою Т-подібних профілів, що зводяться між листами пінопласту та укріплюються зверху і донизу.

Порядок проведення робіт з утеплення.

Після того, як вибраний конкретний спосіб та підрахована вартість утеплення стін, можна приступати до закупівлі матеріалів та початку монтажних робіт. Однак є цілий ряд аспектів, які визначають час та умови,за яких можна провести утеплення стін зсередини. Ніколи не можна економити на матеріалах або пропускати пункти технологічного процеси. Будь-яка спроба знизити видатки може з часом призвести до великих проблем. Проводити роботи можна лише в теплу пору року без опадів та підвищеної вологості зовнішнього повітря. Необхідно максимально просушити стіну. Для прискорення процесу та осушування всієї глибини стіни найкраще використовувати теплові пушки або обігрівачі. Це дозволить знизити вологість до мінімуму.

В першу чергу необхідно привести стіну до нормального стану. Повністю зніміть усе покриття: шпалери, фарбу, елементи декору та облицювання. Штукатурку найкраще також зняти до основи,т.т. до бетону або цегли. Уся поверхня повинна бути очищена від забруднення та пилу за допомогою порохотягу або віника. Особливу увагу потрібно приділити очищенню місця, де стіни були особливо сирими та утворився грибок.

Наступним етапом є обробка стін антисептичними засобами та ґрунтування. Після кожної операції необхідно дати стіні добре просохнути. Ґрунтувати потрібно ґрунтовкою з глибоким проникненням.

У випадку використання нагрівальних елементів або пінопласту необхідно оштукатурити стіни та вирівняти їх за допомогою розчинів з домішками гідрофібризаторів або готових сумішей, що призначені для облицювання ванних кімнат або басейнів. При цьому краще використовувати метод оштукатурювання з використанням маяків, якщо величина перепадів рівня стіни перевищує 10 мм. Шар штукатурки повинен сохнути природнім шляхом на протязі кількох днів для досягнення нормальної міцності. Пришвидшувати цей процес за допомогою обігрівачів не потрібно. Штукатурка також ґрунтується. Даний етап не стосується бетонних стін, які і так є рівними. Все, що можна зробити – це додатково ущільнити всі стики вологостійким розчином, герметиком або мастикою.

Після цього можна укріплювати та наносити матеріал для утеплення стін. Після монтажу знову йде період висихання і можна братися до монтування другої стіни, на яку й буде наноситися фінальний облицювальний шар оздоблювальних робіт (шпалери, плитка, корок та ін..).

У будь-якому випадку краще сформувати каркас під встановлення гіпсокартонних плит з кріпленням їх до сусідніх стін, підлоги та стелі. При цьому, між стінкою та утеплювачем залишається простір 2 – 5см. Якщо використовувати пінополістирол високої щільності, то можна обмежитися його армуванням сіткою та штукатуренням. Однак результат і довговічність у такому випадку буде повністю залежати від якості монтажу самого пінопласту.

 

 

 

Читатачам також сподобались:

Системи скріпленої теплоізоляції KREISEL

Turbo

Компанія Kreisel розробила спеціальні комплексні системи скріпленої теплоізоляції TURBO, коли ззовні будівля утеплюється суцільним шаром піно полістирольних (TURBO-S) або мінераловатних (TURBO-W) теплоізоляційних плит, а потім для надання завершеного вигляду вкривається фінішними оздоблювальними матеріалами та декоративними штукатурками, яких у Kreisel є велика кількість.

Фарби в інтер’єрі

%d1%84%d0%b0%d1%80%d0%b1%d0%b8

Ще кілька років тому думка про те, що під час ремонту доведеться фарбувати вікна, стіни, підлоги або радіатори опалення призводила до розпачу. Адже всім відомо, що таке неприємні та шкідливі випаровування та запахи фарб. Та й палітра фарб була не найкращою. Але ніщо не стоїть на місці, в тому числі і виробництво фарб.